Піаніст і композитор Сесіл Тейлор увійшов в історію музики як один із перших творців фрі-джазу. Для його творів характерні особлива енергетика, імпровізації, часте використання кластерних акордів і складна поліритмія. Він використовував майже приголомшливі оркестрові можливості на фортепіано. Хоча роботи ньюйорківця часто ставали об’єктом суперечок, художнє бачення Тейлора ніколи не змінювалося. Докладніше про талановитого, сміливого та цілеспрямованого музиканта читайте далі на queens-trend.
Раннє життя
Сесіл Персіваль Тейлор народився 25 березня 1929 року на острові Лонг-Айленд. Через наполягання матері він почав опановувати гру на фортепіано ще в 5-річному віці. Пізніше хлопець також вивчав гру на перкусії (ударних інструментах, які не входять до складу класичної ударної установки). Це, безсумнівно, вплинуло на його ударний стиль гри на клавішах.
Формальну освіту Тейлор здобув у Нью-Йоркському музичному коледжі (консерваторії на Мангеттені) та в Музичній консерваторії Нової Англії (Бостон, Массачусетс). В останній він розширив свої знання про сучасну класичну музику, але розчарувався в байдужості академії до музичного досвіду темношкірих.
Свої перші кроки на професійній ниві Сесіл робив, граючи в невеликому колективі в стилі ритм-н-блюз і свінг на початку 1950-х. До середини 50-х Тейлор уже керував кількома власними музичними гуртами. Після випуску в 1956 році дебютного запису Jazz Advance він заявив про себе як про безкомпромісного музичного радикала. Хоча критики високо оцінили творчість Тейлора, шанувальників у нього було мало через складну й незвичну музику. Незважаючи на це, Тейлор завжди продовжував творити – як сольно, так і разом із різними виконавцями й колективами.
Віртуоз-новатор
Тейлор був одним із перших музикантів, які вивільнили джазову імпровізацію з фіксованих гармонійних структур. Для фрі-джазу характерні повна свобода в гармонії, колективна імпровізація, інтенсивність вираження, поліритмія, елементи етнічної музики, розширення палітри музичних звуків до скрипів і шумів тощо. Попри поширену думку, фрі-джаз не дорівнює музичному хаосу. Ця течія вимагає від виконавців віртуозної майстерності, досконалого порозуміння між собою та глибокого знання кожного елемента джазу.
Майстерність імпровізованої форми Тейлора Сесіла була безпрецедентною в джазі. Він використовував чимало прийомів для розвитку складних творів. Серед усіх джазових музикантів, які внесли революційні зміни в музику наприкінці 1950-х – початку 1960-х років, Тейлор зайшов найдальше. Він зумів розширити поняття музичної форми так, як ніхто інший.
Піаніст розробив унікальну ритмічну концепцію. Його оркестрові та композиційні елементи породжували соло, вільніше за будь-яке з тих, що досі чула публіка. Для Тейлора музика не була ціллю чи продуктом, вона була частиною його всебічного особистого та мистецького досвіду. Водночас відхід від традиційної структури спричинив проблеми з організацією концертів. Клуби, що запрошували Тейлора виступати, не отримували прибутки від подібних виступів. Утім, музикант, попри всі труднощі, продовжував творити.
Важливим аспектом його виступів завжди була танцювальна частина. Танцям та співам, що передували сольним концертам у середині 1980-х років, Сесіл приділяв таку ж увагу, як і самій музиці. Його музичні ідеї та художні ідеали не обмежувалися звуком і структурою: він закріпив їх і розширив через повний чуттєвий та інтелектуальний спектр сучасного мистецтва.
Під час концертів Сесіл часто декламував власні вірші, рядки яких описували ацтекську архітектуру, палеоантропологію, розмноження крокодила та інші непов’язані між собою речі. Активні рухи навколо інструмента також були частиною його виступу. Навіть коли в середині 1960-х років завдяки іншим виконавцям фрі-джаз почав завойовувати популярність, Тейлора все ще вважали винятком. Мало хто міг зрівнятися з гравцем, який буквально стукав по клавішах передпліччями, відкритими долонями та ліктями, щоб отримати «гострі» акорди свого інструмента.
Справжньої слави Тейлор набув у 1970-х роках, коли почав давати сольні концерти. Тоді фрі-джаз перетворився на суміш поезії, поліритмічних барабанів і західноафриканських грувів.
Найкращі альбоми
The Complete In Berlin ‘88 (Box Set)
Цей альбом Сесіл Тейлор записав у 1988 році в Берліні. Бокс-сет містить 14 годин сольних, дуетних і ансамблевих виступів на 11 компакт-дисках. 9-й диск – це годинний набір мелодійних звуків саксофонів і струнних соло, підкріплених емоційними фортепіанними акордами Тейлора. The Complete In Berlin ‘88 (Box Set) – доказ неймовірного таланту піаніста.
Looking (Berlin Version) The Feel Trio
Цей концертний альбом із виступами Тейлора, контрабасиста Вільяма Паркера й барабанщика Тоні Окслі був записаний у Берліні в 1989 році. Тейлор збагатив альбом різкими ударами. Його гра здається такою ж інтенсивною, як виконання Паркера та Окслі.
Melancholy
Альбом Melancholy Сесіл записав у 1990 році, але випустив аж через 9 років. Поєднуючи далекосяжну космічну ауру та атональну естетику, альбом відродив минулу форму джазу.
CT: The Dance Project
Це унікальний запис із легкими фортепіанними акордами, які присвячені космічній тематиці. Такі пісні, як «Looking into the Universe» і «Emerging from the Cosmic Exterial», є свідченням того, що Тейлор хотів подорожувати кудись далеко за межі Землі.
The Tree of Life
Сольний альбом The Tree of Life Тейлор записав у Берлінському оперному театрі в 1991 році. Він чудово демонструє те, яким музикантом був Сесіл Тейлор на початку 1990-х. Він був митцем на роздоріжжі власних натхнень, який палко прагнув відкрити нові перспективи – як творчо, так і інтелектуально.
Corona
Альбом Corona Тейлор записав разом із барабанщиком Санні Мюрреєм. До слова, Мюррей досяг більшого успіху в Європі, ніж у Штатах. Він був одним із небагатьох барабанщиків, які могли грати на рівні з Тейлором. Треки «Sector 1» та «Sector 3» заглиблюються в улюблену тему Сесіла – космос.
Always a Pleasure
Записаний у 1993 році, Always a Pleasure – по-справжньому музично насичений альбом. Завдяки участі барабанщика, віолончеліста, контрабасиста, трубача та двох саксофоністів музика захоплює увагу навіть найвибагливішого слухача.
Смерть і спадщина
За понад 50-річну кар’єру Сесіл Тейлор записав десятки альбомів. Він продовжував творити аж до своїх 80-ти. У 1983-му піаніст переїхав до Брукліна. Там він помер у 2018-му у віці 89 років. В останні дні Тейлор працював над автобіографією та майбутніми концертами.
У 1990 році Національний фонд мистецтв назвав ньюйорківця майстром джазу. Сесіл Тейлор кинув виклик джазовій традиції та став одним із найоригінальніших імпровізаторів свого часу. Як і багато інших джазових музикантів, він писав музику, керував колективами й десятиліттями працював у нічних клубах і на фестивалях. Однак із самого початку Тейлор ставив перед собою грандіозні цілі й ніколи не зупинявся на досягнутому. Піаніст – приклад безкомпромісного митця, який виступав проти редукційних визначень того, що музикант із його освітою та походженням може чи повинен робити.
