Багате портфоліо Донни Мерфі – свідчення її таланту як акторки театру, кіно й телебачення. Лауреатка премій «Тоні» та «Еммі», вона вміє вражати як глядачів, так і критиків своєю майстерністю. А втім, любов’ю всього її життя став саме театр. Журнал New York Magazine назвав Мерфі однією з трьох живих легенд нью-йоркського театру. Докладніше про досягнення артистки на сцені читайте далі на queens-trend.
Молодість та освіта
Донна Мерфі народилася 7 березня 1959 року у Квінзі. У неї ірландське, французьке, німецьке та чеське походження. Зростала дівчина в місцевості Гоппог (штат Нью-Йорк), а згодом – місті Топсфілді (штат Массачусетс). Вже в 3 роки Донна зацікавилася уроками вокалу, нерідко влаштовуючи шоу для своєї родини.
Освіту Мерфі здобула в Інституті театру та кіно імені Лі Страсберга, що в місті Нью-Йорку. Крім того, вона брала уроки в легендарної Стелли Адлер – акторки й викладачки акторської майстерності, а ще вивчала в Нью-Йоркському університеті драму. Вона покинула виш на 2 курсі, оскільки її запросили бути бек-вокалісткою в бродвейському мюзиклі They’re Playing Our Song. Це історія про стосунки між відомим композитором та авторкою пісень. У професійному житті вони чудово ладнають, а от в особистому – постають перед деякими труднощами.
Театральна кар’єра
Донна Мерфі розпочинала свій театральний шлях здебільшого з вистав Оф-Бродвею, тобто професійних театрів на Мангеттені, які вміщають від 100 до 499 осіб та є меншими за бродвейські театри. У 1984 році вона з’явилася як дублер у мюзиклі-опері The Human Comedy. Ця вистава присвячена духовній щедрості сім’ї Макколі під час війни, яка з неймовірною стійкістю пережила різноманітні негаразди.
У 1985–1987 роках акторка з’являлася в різних ролях «Таємниці Едвіна Друда». Це перший бродвейський мюзикл, у якому існують кілька варіантів фіналу (визначається голосуванням глядачів). Інтерактивна вистава дозволяє глядачам стати справжніми детективами. Сюжет заснований на однойменному незакінченому романі Чарльза Дікенса. Розповідається про вбивство в маленькому англійському містечку молодого й чарівного Елвіна Друда. Акторка також зіграла роль Одрі в мюзиклі «Крамничка жахів» про історію нещасного працівника квіткової крамниці, який виростив рослину, що харчується кров’ю та людським м’ясом.
У 1994 році Донна з’явилася в мюзиклі Passion, що призначений для дорослої аудиторії, оскільки зображує роман між молодим солдатом і заміжньою жінкою в Італії XIX століття, розтерзаній війною. Згодом солдат від’їжджає та зустрічає хворобливу, непривабливу, але віддану жінку, яка змушує його переосмислити природу пристрасті. За цю роль уродженка Квінза отримала премію «Тоні» як найкраща виконавиця жіночої ролі в мюзиклі. Свою другу премію «Тоні» у цій же номінації акторка отримала за гру в мюзиклі «Король і я». Дія відбувається в Бангкоку 1860-х років. Місцевий король Монгкут запрошує британську вчительку Анну працювати гувернанткою його дітей. Їхні стосунки доволі конфліктні, хоча й герої відчувають приязнь одне до одного, у якій не можуть чесно зізнатися.
У 2003–2005 роках Донна грала роль Рут Шервуд у мюзиклі Wonderful Town. Це історія про двох сестер, які переїжджають з Огайо до Гринвіч-Віллидж (Мангеттен), щоби здійснити свої мистецькі мрії та заодно знайти кохання. За цю роль вона була номінована на «Тоні» як найкраща акторка мюзиклу. Ще одну таку ж номінацію на цю премію акторка отримала за роль Лотте Леньї в мюзиклі LoveMusik про двох митців, зокрема їхню кар’єру та особисті стосунки. Ще раз Мерфі номінували на «Тоні» за мюзикл The People in the Picture – серйозну роботу про бабусю, яка згадує своє життя в театрі й Голокост.
Взяла Мерфі участь і в п’єсі Twelve Dreams про 10-річну дівчинку, яка подарувала батькові-психіатру незвичайний різдвяний подарунок – рукописний буклет з описом 12 снів, які їй наснилися у віці 8 років. Знялася акторка також у «Привіт, Доллі!» – бродвейському комедійному мюзиклі про професійну сваху Доллі, яка намагається знайти собі нового чоловіка та закохується в одного зі своїх клієнтів.
